Слово може підтримати — або стати ще одним бар’єром. Руйнувати стереотипи — або посилювати стигму. Саме тому безбар’єрність починається з того, як ми говоримо одне з одним і одне про одного. З уміння бачити за словами людину — не її стан, вік, досвід, зовнішність, соціальний статус, обставини чи виклики.
«Безбар’єрність — це коли можеш за словами бачити людину» — це артпроєкт, що містить серію ілюстрацій, створених українськими митцями та мисткинями. У своїх роботах вони досліджують, як слова формують наше сприйняття: чи бачимо ми за словами людину, чи лише її окрему ознаку або характеристику?
Ми запрошуємо зупинитися й запитати себе: як ці слова звучать для іншої людини? Якими словами про мене говорять? Що вони залишають після себе? Чи бачать за цими словами мене як людину? А як говорю я?
Серія їхніх постерів присвячена, зокрема, дитині, позбавленій батьківського піклування (правильно казати саме так, а не «сирота»!), людям старшого віку (не «стареньким»!), людям з ампутованими кінцівками (не «інвалідам») і ще багатьом і багатьом людям з їхніми унікальними обставинами життя, але головне – людям. Бо слова, формулювання, визначення – це наш найперший прояв уваги й поваги.
Проєкт є частиною всеукраїнської кампанії соціальних змін «Безбар’єрність — це коли можеш», що реалізується в межах ініціативи Першої леді України Олени Зеленської «Без бар’єрів», у партнерстві з ЮНІСЕФ, Міністерством культури України, Радницею-уповноваженою Президента України з пи тань безбар’єрності та ГО Безбар’єрність, за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW та за підтримки Уряду Великої Британії.
