“Батькам школярів: Як боротися з безсонням під час навчального року”
Безсоння у дітей може бути серйозною проблемою, особливо в період навчання. Існує безліч факторів, які можуть спричиняти це явище, але у батьків повинні бути засоби і методи, які допоможуть їм та їхнім дітям боротися з безсонням та покращити якість сну.
- Створіть регулярний розклад сну: Важливо, щоб діти лягали спати та прокидалися в один і той же час кожного дня, навіть у вихідні. Регулярний розклад допомагає налагодити біологічний годинник та полегшує засипання.
- Обмежте екранну активність: Екранні пристрої, такі як смартфони та комп’ютери, можуть заважати засипанню через блакитне світло, яке пригнічує виділення мелатоніну. Рекомендуйте дітям припинити користування гаджетами принаймні за годину до сну.
- Сприяйте релаксації перед сном: Допоможіть дітям створити релаксуючий ритуал перед сном, наприклад, читайте їм книги або слухайте спокійну музику. Релаксація перед сном допомагає заспокоїти нервову систему.
- Обмежте споживання кофеїну та цукру: Дуже важливо обмежити споживання кофеїну та цукру, особливо ввечері. Вони пробуджують активність дітей та перешкоджають засипанню.
- Забезпечте комфортне середовище для сну: Переконайтеся, що спальня дитини має затемнені вікна, комфортне ліжко та приємну температуру. Це сприяє легкому засипанню та глибокому сну.
- Звертайте увагу на стрес: Розмовляйте зі своєю дитиною про її емоції та стресові ситуації. Допоможіть їй розвивати стратегії боротьби зі стресом та вирішувати проблеми, які можуть заважати спати.
- Зверніться до фахівця: Якщо безсоння стає систематичним, і ні одна з порад не працює, не соромтеся звернутися до лікаря або психолога для консультації та допомоги.
Заспокоюючий сон є важливим для успішного навчання та розвитку дитини. Дбайте про регулярний розклад сну та створюйте сприятливі умови для відпочинку, і ваша дитина буде готова до нових навчальних досягнень.
“В сім’ї підліток”
Війна є травматичною подією для будь-кого: це проживання втрат, загроза смерті, постійний страх, травми свідка. Проте в кожного віку є свої окремі виклики. Підлітковий вік є надзвичайно складним періодом у житті людини, оскільки відбуваються зміни в організмі, психіці і свідомості, що призводить до переходу на новий рівень сприйняття. Підлітки переосмислюють своє місце у світі й формують себе в ньому.
Сучасному поколінню підлітків особливо складно, оскільки ми перебуваємо в реальності війни. Війна – це не нормальні обставини й надзвичайне навантаження на психіку навіть здорової, зрілої людини.
Варто також взяти до уваги те, що українські підлітки увійшли у війну одразу після карантинних обмежень. Попередні два роки були для них не простими і ізольованими – у спілкуванні, навчанні, спорті – що також вплинуло на їхнє психологічне здоров’я. Щойно обмеження послабили, війна знову їх повернула з ще більшою силою та ще більшими викликами.
Під час війни у жінок збільшується навантаження по догляду за дітьми: чоловіки не можуть виїхати за кордон з дружинами та дітьми, їх також мобілізують, відтак вони мають обмежені можливості у виконанні батьківських обов’язків.
З якими проблемами можуть зіткнутися підлітки і як їм допомогти?
Нестача спілкування
У підлітковому віці діти часто знаходять перших серйозних друзів: стосунки стають більш близькими й інтенсивними, друзів починають обирати за спільними цінностями та інтересами.
У деяких підлітків і за нормальних обставин інколи виникають труднощі в комунікації, їм може бути складно шукати нові знайомства та знаходити друзів, а під час війни цей процес став особливо складним завданням для багатьох, навіть для дорослих. Хтось постійно переїжджає, тому може не відчувати потреби в тому, щоб прив’язуватися до когось, іншим важко знайти спільну мову з людьми в новій країні, а в декого старі друзі роз’їхалися за кордон, а вони залишилися вдома.
Батькам варто постійно знаходитися в контакті, дивитися, як підліток себе почуває і як себе веде. Якщо ви бачите, що дитина засмучена, то щиро запитайте, що в неї сталося. Те, що може бути звичайним для дорослих, може сприйматися в рази гірше підлітком.
Спробуйте спілкуватися з дитиною як з другом, запропонуйте відкривати нові місця, започатковувати нові традиції, отримувати позитивні емоції разом. Це можуть бути гуртки, квести, хобі – варто разом обрати щось, що підходило б і вам, і підлітку. Якщо ж дитина закрилася й нічого не розповідає, нікуди не хоче виходити, то варто звернутися по допомогу до психолога.
Якщо підліток пішов у нову школу на новому місці, то варто слідкувати, щоб дитині було комфортно. Якщо ж ви помічаєте, що нове середовище дитину виснажує, спробуйте знайти те середовище, у якому їй буде комфортно, де вона зможе зняти напруження й зацікавитися якоюсь діяльністю, шукайте однодумців.
Якщо підліток не може знайти нових друзів і йому/їй погано наодинці, то питайте, що йому/їй необхідно, і поступово спробуйте закривати ці потреби самостійно. Комунікація, теплий, емоційний, безпечний простір між батьками й дитиною є вкрай важливим фактором формування здорової психіки в підлітка.
Якщо ж самотність для дитини є комфортною, то дайте їй побути наодинці, проте не втрачайте емоційний контакт, а саме постійно спілкуйтеся з нею й аналізуйте її емоційний стан.
Невизначеність майбутнього
Підлітки починають задумуватися про те, що їм подобається робити й ким вони хочуть стати в майбутньому. Вони також починають готуватися до обраної ними ролі.
Проте під час війни горизонт планування значно обмежується, оскільки все постійно змінюється, багато чого не залежить від волі людини. Це може викликати тривогу, відчуття безсилля й думки про сенс життя.
У такому разі варто проговорити з підлітком, що відбувається й чому, а також вказати на речі, на які він або вона можуть впливати. Визначити зону контролю, показати, що в її межах є великий ресурс, де підліток може реалізуватися. Варто обговорити, якого майбутнього прагне підліток, розглянути різні варіанти й розповісти про наслідки для кожного з них.
Тут важливо дослухатися до бажань підлітка, але варто пам’ятати, що на першому місці має бути безпека. Ви досі відповідаєте за життя й безпеку дитини, принаймні до повноліття, тому можете накласти обмеження на рішення, які можуть нашкодити фізично й психологічно негативно вплинути на підлітка. Наприклад, це може стосуватися бажання повернутися додому, де тривають обстріли, або волонтерства в небезпечних місцях.
Агресія
Агресія під час війни – це доволі поширене явище, проте підліткам її складніше контролювати, ніж дорослим, тому що їхній мозок не до кінця сформований.
Упродовж підліткового віку значних змін зазнає префронтальна кора, яка розташована в передній частині головного мозку. Вона задіяна під час виконання завдань, як-от: планування, ухвалення рішень. За допомогою неї людина утримується від необачних слів і вчинків. І саме через те, що вона в підлітковому віці ще є недорозвиненою, підлітки можуть реагувати досить гостро на стресові ситуації. Тож, якщо дорослі послуговуються логікою – оцінюють ситуацію, а потім реагують – то підлітки відразу видають емоцію, а лише потім оцінюють ситуацію.
Під час війни агресія може бути способом привернути увагу до того, що в них є більш глибокі проблеми, або ж агресія може бути захисним механізмом відповіді на страх. У кожного/кожної формується реакція на загрозу – біжи або бий – і підліток може «вдарити» криком, лайкою або бажанням щось розбити чи зламати.
У таких випадках потрібно дати циклу емоцій закінчитися. У моменти сильного емоційного переживання підлітки перетворюються на дітей, яким не купують іграшку в магазині, і їм потрібно пройти через різні стадії хвилювання, перш ніж заспокоїтися. Водночас ви маєте бути поруч, показати, що слухаєте, і зупинити підлітка фізично, якщо бачите, що він може нашкодити собі або вам.
Під час нападів люті намагайтеся не погіршувати ситуацію своїми коментарями, вас, і імовірно, не почують, а почнуть реагувати більш гостро або закриватися в собі. Ви зможете проговорити свої зауваження пізніше, коли підліток заспокоїться й буде здатен краще обдумувати свої слова й почути вас. Якщо ви відчуваєте, що не можете себе стримати, то краще закінчити розмову й дати собі час заспокоїтися.
Після того, як активний гнів підлітка вичерпався, варто дати здорову інтервенцію: перемкнути її / його увагу на якусь просту задачу, а потім починати розпитувати про те, що насправді викликало гнів.
Разом варто знайти безпечні виходи злості: спорт, медитація, дихальні вправи, побиття подушки. Водночас не варто забороняти дитині відчувати злість, як і будь-які інші емоції.
Якщо ж підліток не хоче ділитися причинами своєї злості або стає занадто агресивним/ою, фізично шкодить собі або кидається на вас, то потрібно звернутися по психологічну допомогу.
Розлука з батьками
Наразі багато дітей опинилися на відстані з найріднішими людьми: деякі виїхали за кордон без батька, у когось один із батьків пішов на фронт. Це може стати причиною тривоги або замкнутості дитини, особливо якщо вони є емоційно близькими з кимось з батьків, не встигли нормально попрощатися або ж не звикли до довгих розлук.
Тут обом сторонам важливо говорити з підлітком і давати найбільшу кількість любові й уваги, яка можлива на відстані. Варто пояснити, що відбувається й навіщо потрібна ця розлука, нагадати, що війна не буде тривати вічно, й обговорити, яка кількість зустрічей й уваги потрібна буде дитині.
Ви також можете придумати якісь ритуали в разі, якщо підлітку потрібна увага, а батьки не можуть її дати через зайнятість чи неможливість зловити зв’язок. Наприклад, підліток може обіймати іграшку, згадуючи обійми близької людини або легенько натиснути на долоню й заспокоюватися. Або ви можете написати слова, які для вас є цінними й сокровенними, щоб підліток міг перечитувати їх, коли йому або їй потрібна увага, а ви не можете її дати.
Страх смерті
Для багатьох з нас відкрилося, що смерть не абстрактне явище, яке трапиться за 30 років, а що вона може прийти в будь-якому віці й дуже швидко. Ті, хто виїхали за кордон і не відчувають небезпеки через російську армію, можуть однаково відчувати, що смерть дуже реалістична й близька.
У підлітків це розуміння, а з ним і страх смерті, може проявлятися тим, що вони можуть боятися виходити на вулицю, дуже сильно хвилюватися через повітряні тривоги й не відходити ні на крок від дорослих, хоча раніше вони були дуже самостійні.
У таких випадках дуже важко чимось зарадити самостійно. Варто відразу звернутися по кваліфіковану допомогу.
Ознаки, що підлітку потрібна кваліфікована допомога
Підлітки мають різну психологічну стабільність і по-різному проживають війну: хтось – важче, хтось – легше. Це залежить від генетики, рівня освіченості, пережитого стресу, кількості травматичних подій, батьків і здорового або нездорового середовища.
У деяких випадках підлітків неможливо підтримати, варто звертатися одразу по психологічну допомогу, доки не стане пізно. Це варто робити за таких ознак:
- надмірна замкнутість, небажання говорити;
- порушення або розлади харчової поведінки: підліток їсть замало або забагато, виникає тошнота й рвота після прийомів їжі;
- страх виходити на вулицю або бути на самоті;
- постійні питання про сенс життя, зауваження, що ми нічого не можемо зробити, що ми всі однаково помремо;
- панічні атаки, постійний плач й істерики, заїкання;
- агресія з використанням фізичної сили;
- неконтрольоване сечовипускання;
- гострі болі в шлунку, якщо лікарі підтвердили, що це не пов’язано з фізичним здоров’ям;
- проблеми зі сном: дитині важко заснути, вона прокидається вночі або ж спить забагато вдень;
- якщо підлітки починають продавати або віддавати речі, прощатися.
- Також важливо, щоб батьки самі зверталися за допомогою і не боялися цього робити. Вони можуть допомогти підліткам, надавши психологічну допомогу насамперед собі. «Психологічна стабільність підлітка дуже залежить від батьків. Якщо батьки тривожаться, то їхні діти будуть копіювати емоції дорослого або ж ховати свої проблеми, щоб ще більше не засмучувати батьків»
Пам’ятка для батьків майбутніх п’ятикласників.
Перехід до п’ятого класу – відповідальний момент в житті кожного учня, для його батьків та вчителів. З початком навчання у середній школі в житті дитини відбувається безліч змін: нові викладачі та навчальні дисципліни, обсяги завдань, зрештою, нові кабінети та коридори, а іноді й зовсім нова школа.
Пам’ятка для батьків майбутніх п’ятикласників:
- Проявляйте щирий інтерес до справ дитини, розпитуйте її про все, що відбувається у школі та в жодному разі не відмахуйтесь, якщо вона сама захоче вам щось розповісти. Навіть коли ви страшенно зайняті. Якщо ви відмовитесь вислухати дитину, або зробите це формально, щоб якнайшвидше повернутись до своїх справ, наступного разу вона звернеться зі своїми переживаннями до когось іншого і нема жодних гарантій, що ця людина виявиться гідним порадником.
- У п’ятому класі не змінюйте форму контролю за виконанням дитиною домашніх завдань. В її житті й без того достатньо змін і пов’язаних з ними стресів. Якщо вона звикла, що ви сидите поруч під час виконання домашньої роботи, посидьте ще хоч один семестр.
- Контактуйте з учителями (заходьте до школи хоча б раз на місяць) та дізнавайтесь від них про успішність та поведінку дитини на різних уроках. Але не сваріть дитину в присутності вчителів та, в жодному разі, не критикуйте вчителів в присутності дитини. Це внесе невиправний дисбаланс у відносини між ними.
- На початку вересня дізнайтесь розклад уроків та номери кабінетів, де проводяться заняття і кожного вечора нагадуйте дитині її розклад на наступний день.
- Не варто перевантажувати дитину позашкільними заняттями (у секціях та гуртках), але й не можна позбавляти її можливості займатись чимось крім навчання.
- Особливі зусилля спрямуйте на підтримку спокійної та стабільної атмосфери вдома, щоб дім завжди залишався надійною фортецею, в якій дитина може уберегтися від усіх негараздів.
Батькам на час COVID-19
Як батькам заохотити дитину до навчання?
Перш за все, є те, чого робити не потрібно:
- Не потрібно залякувати і карати, цим ви прищепите дитині не любов до навчання, а страх перед вами.
- Не потрібно платити за гарне навчання – цим ви розвинете у дитини споживацьке ставлення до життя взагалі, і до вас зокрема.
- Не потрібно ставити умови і обмеження в категоричній формі – нічого, крім негативних емоцій у дитини це не викличе.
З іншого боку, потрібно і навіть необхідно:
- З самого дитинства заохотити дитину до постійного здобуття нових знань.
- Сприяти дитині в навчальному процесі, але не робити нічого за дитину.
- У випадку якщо є проблеми з вчителями, залагоджувати їх дипломатично.
- У разі проблем з однолітками в школі, намагатися вирішити їх разом з дитиною.
- Пояснити дитині, наскільки важливий результат отримання знань.
- І, нарешті, батькам необхідно пам’ятати, що життя людини не може складатися тільки з роботи і навчання, навіть якщо цій людині всього сім, дванадцять чи п’ятнадцять років.
Як навчити дітей вчитися ?
- Встановити контакт з дитиною.
- Не забувати похвалити дитину, якщо вона заслужила це.
- Перейти до щоденного контролю над виконанням домашнього завдання.
- Мати чіткий розпорядок дня.
- Встановити час і робоче місце для приготування уроків.
- Привчити дитину не відволікатися під час занять.
- Зробити період включення в роботу мінімально коротким.
- Відкладати всі справи, щоб допомогти дитині в навчанні.
- Не впадати у відчай, якщо негайних успіхів не буде.
- Стримано ставитися до процесу навчання.
Як організувати допомогу дитині в навчанні?
- щодня перевіряти виконання домашніх завдань;
- створювати атмосферу доброзичливого ставлення до прохань про допомогу;
- ніколи не відмовляти в допомозі, відкладати всі справи;
- батьки повинні самі пропонувати допомогу;
- пам’ятати, що негайних результатів не буде.
Як домогтися систематичного виконання домашнього завдання?
- домагатися неухильного і систематичного виконання уроків;
- ставитися до уроків як до серйозної і важливої справи;
- не можна відкладати виконання уроків з неважливих причин;
- домагатися виконання домашнього завдання в певний час і в відведеному для цього місці;
- домагатися, щоб період включення в роботу був коротким;
- не дозволяти відволікатися на сторонні справи.
Ще раз хочу наголосити на необхідності тісної співпраці батьківського та педагогічного колективу за формулою
«батьки-діти-школа»
І якщо ми, разом з вами, шановні батьки, нині допоможемо нашим дітям розвинути потребу в знаннях, уміння набувати їх, то ці важливі якості залишаться з нею і після закінчення школи
Я впевнена формула
«батьки-діти-школа»
перейде у формулу
«Школа, родина, дитина – успіх».
