Бажаємо стійкості, шановне батьківство!
«Дуб боровся з вітром і зламався, верба зігнулася, коли треба, і вижила»
Роберт Джордан
У нинішніх реаліях важливо зберігати спокій, не панікувати й акумулювати свої сили для підтримки своїх дітей, родини та всієї країни. І нехай сьогоднішній день додасть у ваше життя стійкості.
Стійкість — це наша універсальна здатність зберігати спокій, ясність мислення, потрапляючи у вир тривожних почуттів і стресових чинників. А їх у нашому житті вистачає! Стійкість — це ще й про прийняття нової реальності, навіть якщо вона нас лякає чи не влаштовує. Щоб адаптуватися до всього цього, можна скористатися порадами Світлани Ройз, дитячої і сімейної психологині, психотерапевтки. Вона пропонує цікаві практики, які допоможуть стабілізуватися, відновити свій емоційний і ресурсний стан через контроль ваших стоп, спини, очей і рук.
Сядьте стійко, наскільки це можливо. Якщо ви опираєтеся на стінку стільчика, опирайтеся. Відчуйте, як щільно «вм’ялися» в стільчик. У людини є кілька точок опори й контакту, завдяки яким вона може вийти зі стану паніки та стресу й допомогти собі не потрапити в стан травматизації.
Перше — це стопи. Що б не відбувалося, перевіряйте в себе і своїх дітей, наскільки стійко стоять стопи. Подивіться зараз на ваші ноги. У той момент, коли ви чуєте інформацію, що вас лякає, постарайтеся одразу подивитися на свої ноги. Коли з’являється контакт із ногами, з’являється можливість рухатися.
Друге — спина. Якщо у вас є можливість на щось обпертися, зробіть це. У той момент, коли стає страшно, притуліться до стіни чи до спинки стільчика.
Третє — очі. Озирніться своєю кімнатою. Подивіться, що видно навкруги. Якщо поруч із вами хтось є, зустріньтеся з ним/нею поглядом. Коли страшно, ми говоримо «у мене в очах потемніло», тобто виходимо із зорового контакту. А ще, коли стає страшно, у нас розширюються зіниці, щоб охопити поглядом більшу кількість об’єктів. Буває, усе «пливе» перед очима, а буває, в очах темніє. Тож спробуйте покліпати очима і знайти якусь яскраву точку навкруг, щоб сфокусуватися.
Четверте — руки. Стисніть і розтисніть свої руки, потріть їх. У той момент, коли ми тремо руки, допомагаємо вийти собі з фази стресу. Далі обніміть себе. Коли нам страшно й ми потрапляємо у фазу сильного стресу, втрачаємо контакт зі своїм тілом. Ми буквально «вилітаємо» з нього. Але тільки тіло може витримати те напруження, з яким ми стикаємося. Якомога частіше замотуйтеся в плед. Покладіть ліву руку під праву пахву і праву руку — на плече. Порухайте лівою рукою, постукайте себе по правому плечу. Це допомагає повернути «контейнер» нашому тілу.
Для дитини цю вправу треба модифікувати так: запропонуйте, щоб вона поклала руку собі на плече, і скажіть, що це наче ви або янгол її захищаєте. Якщо ваші діти вірять у янголів-охоронців, зараз саме час це використати. Крім того, можна скористатися точкою екстреної допомоги під час паніки. Це точка, на яку ми впливаємо, коли стає страшно і яка може допомогти заспокоїтися. Знайдіть точку між безіменним пальцем та мізинцем і надавіть на неї.
Ранкові поради батькам щодо наповнення власного ресурсу
Ранок — це найважливіша частина дня. Робіть його ресурсним для себе. Це допоможе вам бути в гарному настрої та надихати ваших дітей. Пам’ятайте, що від ресурсу батьків залежить емоційний стан дітей.
Ось кілька порад, які допоможуть вам підняти собі настрій зранку:
Ранкові ритуали. Створіть для себе приємні ритуали, які додають позитиву вашому ранку. Це може бути коротка медитація, розтяжка, вправи, які вам подобаються, або навіть приємний душ. Якісний сон. Пам’ятайте, що якість вашого сну безпосередньо впливає на ваш настрій уранці. Намагайтеся лягати і вставати в один і той самий час і забезпечити собі якісний сон.
- Світло і свіже повітря. Якщо це можливо, розпочніть свій ранок із зустрічі зі світлом і свіжим повітрям. Відчиніть вікна, випийте кави на балконі або зробіть коротку прогулянку на свіжому повітрі.
- Позитивні сніданки. Сніданок є важливою частиною ранкового ритуалу. Організуйте здоровий і смачний сніданок, який вас заряджає енергією. Наприклад, вівсянку з фруктами або йогурт з медом і горіхами.
- Музика. Увімкніть зранку улюблену мелодію, яка підніме вам настрій. Такий музичний супровід може створити позитивний настрій на цілий день.
- Позитивні думки. Перш ніж встати з ліжка і почати новий день, подумайте про щось хороше. Це може бути коротка афірмація або момент подяки за те добре, що з вами траплялось останнім часом.
- Завершення рутини. Не забувайте завершати свою ранкову рутину заздалегідь. Перевірте свої робочі завдання, важливі листи або інші справи, щоб уникнути поспіху і стресу.
- Спілкуйтеся з близькими. Якщо у вас є можливість, поговоріть з рідними або друзями вранці. Спілкування з близькими може підняти настрій і зарядити позитивною енергією. Щиро сподіваємось, що ці поради допоможуть вам розпочати ранок з хорошим настроєм та енергією для нового дня!
Вчимося поповнювати власний ресурс: «Вдихніть майбутнє, видихніть минуле»
Дихання є природним процесом організму, ознакою нашого повноцінного розвитку. Від нього залежить не лише фізичне здоров’я, а й інтелектуальний та емоційний розвиток. Крім того, правильне дихання допомагає опанувати бурхливі емоції, поліпшує стан організму в ситуаціях агресії, паніки чи надмірної тривоги. І це не випадково. Коли людина стресує, вона починає швидко й уривчасто дихати, що призводить до перенасичення організму киснем.
Уміння контролювати своє дихання дає людині контроль над своїм життям, додає життєвої сили, натхнення та рівноваги. Пропонуємо вашій увазі кілька дихальних вправ, які допомагають якнайшвидше повертатися в ресурсний стан.
Дихальна вправа для розслаблення «Вдихаю — спокій, видихаю — роздратування»
Найкраща позиція тіла під час вправи — лежачи. Заплющте очі, руки покладіть на груди. Глибоко й повільно вдихніть через ніс, на мить затримайте подих, а потім якомога повільніше видихніть. Одночасно уявляйте, як із кожним видихом роздратування йде геть. Ви вдихаєте спокій, а видихаєте тривогу і хвилювання. Можна проговорювати про себе: «Вдихаю — спокій, видихаю — роздратування».
Дихальна вправа для наповнення енергією «Дихання однією ніздрею»
Сядьте зручно, розпрямте плечі. Великим пальцем затисніть праву ніздрю й зробіть довгий вдих через ліву ніздрю. Потім мізинцем правої руки закрийте ліву ніздрю й відповідно видихніть через праву. Вправу краще повторити разів
Дихальна вправа для зняття напруги «Соломинка»
Візьміть коктейльну соломинку, сядьте на стілець і випрямте спину. Зробіть глибокий вдих через ніс, видихніть повільно через соломинку. Цю вправу краще повторити п’ять разів. Вправа розслабляє, зменшує затиски у м’язах і налаштовує на загальний позитивний лад.
Дихальна вправа для формування впевненості
Сядьте зручно, розправте плечі, спину тримайте прямо. Очі мають бути заплющеними. Кінчики пальців правої та лівої руки потрібно з’єднати попарно: великий з великим, вказівний із вказівним і т. д. Вдихаючи, посилюйте тиск пальців, а на видиху — послаблюйте. При цьому особливо концентруйтеся на диханні. Вправу можна повторити 10 разів. За допомогою цієї вправи вивільняється енергія, людина почувається спокійнішою і впевненішою в собі.
Дихальна вправа для концентрації уваги
Сядьте на стілець і візьміть запалену свічку в праву руку. Зробіть повний вдих, а потім видих. Ваше завдання — не задути при цьому полум’я свічки. Вправа добре тренує увагу й концентрацію.
Дихальна вправа «Від 10 до одного»
Ця вправа також передбачає підрахунок вдихів і видихів, але за іншою схемою. Потрібно дихати й рахувати: вдих-видих — десять, вдих-видих — дев’ять, вдих-видих — вісім, вдих-видих — сім, вдих-видих — шість, вдих-видих — п’ять тощо. Так потрібно дійти до одиниці. Отож, нехай сьогоднішній день буде натхненним.
Виховувати чесність – це важливо
Виховання звички казати правду в родині — це важлива складова формування характеру та моральних цінностей дитини. Ось кілька порад, як практикувати цю звичку у своїй родині:
Будьте прикладом. Ваша власна чесність і відкритість — це найкращий спосіб навчити дитину цих якостей. Спостерігайте за своєю власною поведінкою та мовою.
Спілкуйтеся з дитиною. Поговоріть з дитиною про важливість чесності і про те, як вона впливає на стосунки з іншими людьми. Поясніть, що чесність допомагає будувати довіру.
Нагороджуйте чесність. Хваліть дитину, коли вона каже правду, особливо у важких ситуаціях. Пам’ятайте, що позитивне підкріплення може мотивувати дітей бути чесними.
Розуміння помилок. Дитина може зробити помилку і сказати неправду. Підходьте до цього з розумінням, а не з осудом. Поясніть, що важливо виправити помилку і сказати правду.
Пояснення наслідків. Допоможіть дитині зрозуміти, що неправда може мати негативні наслідки для неї самої і для інших людей. Покажіть приклади ситуацій, коли чесність дуже важлива. Обговорюйте моральні ситуації. Проводьте обговорення ситуацій і зробіть висновки, які допоможуть дитині розуміти, коли і чому важливо казати правду.
Запитуйте про думки. Заохочуйте дитину висловлювати свої ставлення і почуття відверто, навіть якщо вони можуть бути неприємними. Покажіть, що ви завжди готові слухати і підтримувати її.
Перевіряйте себе. Постійно аналізуйте, чи виконуєте ви власні обіцянки і завдання. Якщо ви вірні власним обіцянкам, дитина бачитиме це і навчиться також бути чесною.
Запам’ятайте, що виховання чесності — це процес, який потребує часу і терпіння. Дайте своїй дитині можливість рости і розвивати цю важливу якість у собі.
Формування звичок у дитини — це важлива і тривала робота.
Сьогодні поговоримо про звичку дитини підтримувати чистоту в кімнаті. Багато хто з батьківства бачить дитячий негативізм щодо прибирання. Це відбувається через те, що в дитини не сформована відповідна звичка, яка робить цей процес простим і логічним для неї. Ловіть кілька порад, які можуть допомогти дорослим сформувати звичку в дитини підтримувати чистоту:
Будьте прикладом. Ваша власна поведінка має велике значення. Якщо ви самі дотримуєтеся чистоти в будинку, ваша дитина буде більш схильна до наслідування.
Робіть прибирання разом. Залучіть дитину до процесу прибирання кімнати. Це може бути цікавою грою, яка допоможе їй зрозуміти, що чистота — це спільна відповідальність.
Створіть систему зберігання. Допоможіть дитині організувати свій особистий простір для зберігання речей. Ящики, полиці або коробки допоможуть тримати речі в порядку.
Надавайте необхідні засоби. Забезпечте дитину засобами для чищення, як-от пилосос, віник, серветки і мийні рідини. Розкажіть, як вони функціонують і як їх краще використовувати.
Спробуйте перетворити прибирання на гру. Наприклад, ви можете встановити таймер і змагатися, хто швидше поприбирає свою кімнату. Постійні нагадування. Пам’ятайте, що діти можуть забувати про їхні зобов’язання. Постійно нагадуйте їм про важливість чистоти та виконання обов’язків. Робіть це позитивно і не звинувачуйте дитину. Розклад обов’язків. Створіть розклад, який вказує, коли і які обов’язки стосуються кожного члена / членки сім’ї. Це може сприяти більшій відповідальності з боку всіх у родині і, зокрема, у дитини.
Будьте терплячими. Формування звичок вимагає часу і терпіння. Не втрачайте надії, навіть якщо дитина час від часу забуває прибрати. Пам’ятайте, що процес формування звички може бути доволі тривалим. Важливо підтримувати дитину, спонукати її до самостійності та відповідальності.
Натхнення і мотивації, де відшукати?
«Немає лінивих людей, просто є цілі, які не надихають»
Тоні Роббінс
Де знайти цей «чарівний еліксир», особливо коли на вулиці війна? Багатьох батьків турбують питання успішності їхньої дитини. Є багато питань, на які вони самостійно впливають — придбання необхідних матеріалів, одягу, взуття, організація підготовчих занять. Як батьки ми інвестуємо в освіту дітей багато сил і власного часу, бо знаємо, наскільки це важливо для їхнього успішного майбутнього.
Є речі в зоні відповідальності самої дитини. На жаль, діти не завжди поділяють нашу стурбованість своїм майбутнім та не мають мотивації до навчання. Але там, де є цікавість і мотивація, — там і є кращі результати. Як мотивувати дитину до навчання, якщо вона, здається, не має особливого ентузіазму робити домашнє завдання або взагалі ходити в школу?
Докторка Беата Мастер у свої книжці «Персоналізоване навчання» виокремлює три чинники мотивації.
1 чинник — це автономія дитини. Вона надається через право вибору та можливість ухвалювати самостійні рішення. Тут ідеться не про рішення, на які діти просто не можуть впливати, наприклад, наповнення навчальної програми. Мова більше про вибір завдань чи послідовності їх виконання, чергуваня гри і підготовки домашніх завдань, вибір одягу для школи чи чогось іншого.
2 чинник — компетенції. Найбільша мотивація з’являється у дітей тоді, коли вони виконують якусь дію і відчувають, що їм це вдається. Зазвичай це дії, пов’язані з природними здібностями. Мотивація зникає, коли ми мусимо робити щось, чого не любимо, або що погано виходить та не відповідає нашим природним здібностям. Це виводить дітей із так званої «зони комфорту», демотивує і позбавляє бажання рухатися в цьому напрямку. Для нас, батьків, це схоже на дитячу лінь. Але насправді це інше. Причиною такої демотивації можуть бути: відсутність попередніх знань і вмінь, упевненість, що «нічого не вийде», складність завдання, нерозуміння, з чого починати. Тож допоможіть своїм дітям порадами й чіткими інструкціями.
3 чинник — це сенс, або відповідь на запитання «Навіщо мені це вчити чи робити?». Тобто шукаємо сенс навчання чи діяльності, але не вкладаємо в них свій. Пояснюйте дітям практичне значення отриманих у школі знань, умінь, навичок і компетентностей.
Виховуйте, передовсім, внутрішню мотивацію, тобто задоволення дитини від самого процесу. Заохочуйте дитину, хваліть за результат. Зовнішня мотивація, як-от нагороди, похвала, стимули, бонуси повинні підкріплювати внутрішнє бажання дитини знайомитися з новим, незвіданим. Пам’ятайте, зовнішня мотивація має лише короткочасний результат.
Підтримуйте з дитиною відкриті та позитивні стосунки з вами. Нагадайте собі, що ви і ваша дитина — це одна команда. Цікавтеся успіхами чи неуспіхами дитини, як вона провела день, що вдалося, а що ні. Відповідно до досліджень, 99% успіху у навчанні та повсякденній діяльності залежать від стосунків між учителем і учнем, батьками та дітьми, які передбачають орієнтований на дитину підхід. Використовуйте конструктивну критику, яка фокусує увагу не на особистості дитини, а на її конкретній дії, вчинкові. Даючи зворотний зв’язок діям чи бездіяльності дитини, визначайте успіхи та слабкі місця. Надавайте допомогу в їх усуненні.
Внесіть у своє життя правило «Коли ти…». Наприклад, коли ти виконаєш домашнє завдання з математики, можеш переключитися на півгодинний перегляд мультфільму. Справді, застосовуючи правило «коли ти», ви допомагаєте дитині навчитися робити те, до чого її мозок ще не пристосований. До того ж так дитина задовольнятиме і свої додаткові потреби.
Створіть розклад своєї дитини, так званий режим дня. Він може включати запланований час на навчання, виконання домашнього завдання та відпочинку, щоб усі були задоволені. Створіть сприятливу атмосферу для навчання. Наприклад, дозвольте дитині облаштувати своє робоче місце. Використовуйте ігрові елементи, щоб заохотити дитину до виконання завдань.
І пам’ятайте, емоційне здоров’я ваше і вашої дитини дорожче за все інше. Іноді потрібно взяти тайм-аут, обійняти дитину, зробити перерву, а потім повертатися до справ.
Вчимося разом з дітьми управляти власними емоціями…
Більшість із нас мріють про те, щоб наші діти могли реалізувати своє право на якісну освіту. Та паралельно із цим у нас є хвилювання, пов’язані з нестабільною безпековою ситуацією в країні в умовах воєнного стану. Тому ми розуміємо необхідність навчити дитину управляти своїми емоціями, знімати нервово-психічне напруження, послаблювати хвилювання та тривожність у несподівані моменти сигналу повітряної тривоги. Удома, у школі чи дорогою ми можемо почути цей звук, що в одну мить відбивається на нашому як фізичному, так і психологічному стані.
Це можна порівняти з негодою. Сонячна погода часто змінюється раптовими дощами, грозами та блискавицями. І які наші дії? Коли нас застає негода, ми завжди обираємо безпечне місце, щоб перечекати. Так само і зі стресовими чинниками. Якщо ми знатимемо, як додати собі відчуття безпеки та матимемо інструменти, щоб надати собі допомогу, то зможемо заспокоїтися, знизити рівень тривожності в цей несподіваний момент.
Вправа “Камінчик” 
Мета: досягнення емоційної стабільності, зниження рівня тривожності і стресу методом м’язової релаксації.
Вік: для дітей та дорослих.
Зміст вправи: Міцно стисніть руки в кулаки. Уявіть, що це два камінчики. Тримайте їх так кілька секунд. Розслабте руки. Поворушіть пальцями. Нехай тепло розтікається м’язами. Тепер так само напружте все тіло. На ці кілька секунд ви один великий камінь. А тепер розслабтеся. Відчуйте, як тепло наповнює все ваше тіло. Відчуйте кожен м’яз. І зверніть увагу, чи не лишилися якісь із них напруженими. Якщо такі є, повторіть вправу конкретно із цими м’язами. Розслабтесь повністю і завершіть вправу. Дихайте і спостерігайте як на зміну напрузі приходить легке приємне відчуття релаксу.
Вправа «Амулет спокою» 
Мета: знизити рівень тривоги, повернути себе в ресурсний та врівноважений стан.
Вік: для дітей та дорослих.
Зміст вправи: Знайдіть предмет, який може поміститися у вашій долоні і може бути цінним як пам’ять чи згадка про щось приємне. Нехай це і буде ваш «амулет спокою». Це може бути камінець, який ви колись знайшли на пляжі, чи дорога вам річ, прикраса. Що більше є приємних спогадів з дрібничкою, то краще. Коли ви відчуваєте, що ви не контролюєте своїх емоцій чи вас заполонили тривожні думки, візьміть свій амулет та тримайте його міцно, мов руку близької вам людини. Заплющте очі за бажання. Зробіть кілька спокійних вдихів і видихів. Перенесіться думками у той самий приємний момент, пов’язаний з амулетом. Згадайте усі його подробиці. Подумки опишіть сам предмет у руці — його форму, вагу… Зверніть увагу на текстуру і температуру цієї речі. І продовжуйте спокійно дихати. Такий амулет варто носити із собою, щоб у різних життєвих ситуаціях можна було скористатися ним. Бережіть себе та своїх рідних! І нехай ваш день буде насиченим приємними моментами!
