Підлітковий вік в Україні – це 12–17 років. Це етап, коли дитина ще не доросла, але вже не маленька. Це період, коли відчуття загострені до межі, а слово «довіра» важить більше, ніж будь-коли. Підлітковий вік завжди був одним із найскладніших етапів у житті людини. Це вік бунтарства, пошуку себе, істини та сенсу життя. У цьому віці руйнуються авторитети та закладаються фундаменти для нових досягнень. В даний період підлітки відчувають все дуже гостро, боляче і дуже близько до серця. У мирний час підлітковість буває буремною – а у час війни перетворюється на справжнє емоційне поле бою.
За даними Gradus Research, через війну у 75% українських дітей спостерігаються психічні травми. І хоча в багатьох сім’ях зробили усе можливе для фізичного захисту дітей, емоційна безпека часто опиняється поза увагою – не через байдужість, а через брак досвіду й сил. Та діти відчувають усе так само гостро, як і ми, а іноді навіть сильніше.
З якими проблемами стикаються українські підлітки сьогодні?
🤐 Нестача спілкування
У цей вік формується потреба в глибоких, значущих стосунках – з друзями, з однодумцями. Війна часто обриває ці зв’язки: переїзди, зміна шкіл, втрата оточення. Це може викликати ізоляцію та відчуття самотності, навіть серед людей.
😔 Почуття провини
«Я вдома, а хтось гине», «Я сміюся, а інші втрачають рідних». Такі думки не рідкість. Для підлітка це не просто емоція – це внутрішній конфлікт, який може проростати тривогою, самозвинуваченням або депресією.
📉 Невизначеність майбутнього
Планувати життя, коли не знаєш, що буде завтра? Неможливо. Але саме у 14–17 років підлітки мають вирішувати, ким бути. А у війні «завтра» часто розмито. Це породжує відчуття безсилля й екзистенційні запитання: “А чи має щось сенс?”
💢 Агресія
Підлітки часто зляться. У мирний час це — звичне явище. Але в умовах війни злість стає інтенсивнішою і безконтрольнішою. І головне — вони не завжди знають, куди її подіти. Тому важливо не засуджувати, а навчити «екологічно» виражати емоції.
💔 Розлука з батьками
Якщо мама чи тато на фронті, або ж дитина виїхала з одним з батьків за кордон- це відрив від найближчого джерела стабільності. Дитина може втрачати почуття безпеки, що особливо болісно у віці, коли вона шукає опору.
🌀 Нав’язливі думки та страх смерті
Це не примхи і не ігри розуму. Якщо підліток починає постійно прокручувати одні й ті ж страшні думки, якщо проявляються повторювані дії або ритуали – це сигналтривоги. Потрібна допомога фахівця, а ще більше — ваше терпіння і прийняття.
🧊 Байдужість
Може здаватися, що дитина все ігнорує: уроки, хобі, друзів. Але це часто – захисна реакція. Психіка «вимикає емоції», щоби вберегтися. Байдужість – це не лінощі, а спосіб вижити.
Що можуть зробити дорослі?
🔹 Слухати — по-справжньому. Не виправляти, не критикувати, а просто дати дитині виговоритись.
🔹 Не знецінювати. Те, що вам здається дрібницею – для підлітка може бути трагедією масштабу Всесвіту.
🔹 Визнати свої емоції. Ви маєте право втомлюватися, боятися, злитися. І ваша дитина має це право теж.
🔹 Не боятись просити допомогу. Психолог – не «сором», а підтримка. І чим раніше-тим краще.
💙 Пам’ятайте: навіть якщо навколо – хаос, найкраще, що ви можете дати підлітку- це ваша увага, стабільність і любов. Вони не завжди це покажуть, але вони цього потребують найбільше. Не існує незначних дитячих проблем! Те, що дорослому здається дріб’язковим, для підлітка може бути питанням життя і смерті (у буквальному значенні).
