ЮНІСЕФ визначає булінг (від анг. to bull – переслідувати) як небажану агресивну поведінку дітей шкільного віку, що призводить до цькування дитини іншою дитиною чи групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили.
Багато хто не надає булінгу значення. Але насправді це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин, яка з часом переростає в насильство.
Кривдники можуть знайти безліч причин, щоб цькувати слабшого: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.
Часто діти можуть цькувати через те, що бажають самоствердитись і завоювати авторитет в очах колективу однокласників, аби їх боялися та поважали.
Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно.
У цькуванні в школі завжди є три групи: потерпілий (жертва), кривдник (булер, агресор), спостерігачі (свідки або безпосередні очевидці ситуації булінгу). У разі, якщо булінг (цькування) вчиняється групою осіб, то зазвичай серед кривдників(ниць) виділяється лідер(ка), а також один або кілька послідовників(ниць).
Частіше за все люди, які цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.
Кожна дія чи слово (сказане свідомо або ні) мають свої наслідки. Так само і булінг залишає слід на кожній зі сторін.
- Опинившись у ролі потерпілого, дитина отримує величезну кількість психічних травм, які неминуче позначаються на її житті: розлади психіки, складнощі у взаєминах, хвороби.
- Для кривдника наслідки не такі відчутні, проте у майбутньому їх також може мучити сором. Обравши за основу негативну поведінку, агресори не завжди знаходять свій шлях у дорослому житті, мають проблеми у побудові стосунків (як робочих, так і при створенні власної родини).
- Свідки ж отримують досвід власного безсилля перед владою більшості, сором за свою легкодухість, що призводить до зниження самооцінки; також у тих, хто стає свідками булінгу нерідко виникає думка, що насильство це нормально.
Важливо розрізняти булінг і конфлікт. Не кожен конфлікт є булінгом. Ситуація, коли одна дитина штовхнула іншу без наміру заподіяти шкоду або під час гри у футбол поцілила кедом по нозі – є конфліктом. Ситуація, коли дитина навмисне фотографує однокласників у роздягальні та шантажує або поширює це фото з метою приниження – є булінгом.
Конфлікт може стати булінгом лише коли він повторюється знову і знову.
Булінг – це насильство. Ніхто не заслуговує на те, щоб над ним знущалися!
Давай перевіримо, що ти знаєш про булінг – приєднуйся до вебквесту “Булінг” і покажи свої знання! https://vseosvita.ua/webquest/start/otpxi390
Запрошую вас на перегляд шоу “БУЛІНГ: Тумазар у токсичній школі”, де у форматі трьох раундів блогери обговорюють, чому булінг — це не гумор, а серйозна проблема. Готовий/-а перевірити себе? Тоді — до перегляду! 💥 Дивися, думай, дій!
А ще пропоную доєднатися до співачки та блогерки Анни Трінчер, щоб разом дізнатися: що робити, якщо ти раптом став жертвою кібербулінгу, як зупинити онлайн-цькування та до кого звернутися по допомогу
Разом із психологинею Серафімою Фальчевською дізнаємося, як запобігти булінгу у своєму житті та підтримати близьких у складних ситуаціях. Особливу увагу приділимо корисним порадам для батьків: як помітити тривожні сигнали, правильно реагувати та створити для дитини безпечне середовище. У
Сподіваюся, що в нашій країні кількість випадків булінгу поступово зменшиться, адже до будь-якого насильства наша толерантність має бути нульовою. Тож бережіть себе, своїх близьких і ніколи не дозволяйте нікому принижувати вас!
