Поговоримо відверто про батьківський авторитет
Коли у дитини настає перехідний вік, проблеми виникають одна за одною… і кожна здається батькам нерозв’язною. Наприклад, стурбована мама учениці 9-го класу говорить:
«Начебто все роблю правильно, але часто мої спроби поговорити з донькою закінчуються сваркою. Вона у нас єдина донька. Завжди була слухняною дівчинкою, добре навчалася, а з 9-го класу почалися проблеми. Вона стала мені брехати, «з’їхала» у навчанні, від неї часто пахне цигарками. Проте на мої запитання реагує дуже бурхливо, говорить, що просто поруч палили хлопці і що я їй не довіряю. А нещодавно вчителька повідомила, що донька почала пропускати уроки, і це стало останньою краплею для мене. Я відчувала себе зовсім безпорадною. Чоловік стає на бік доньки і говорить, що я занадто прискіплива».
В ході консультування було з’ясовано, що мама намагається контролювати кожен крок доньки. Ії слова (де і з ким була) перевіряє, телефонуючи подругам. Цим самим вона ставить доньку у незручне становище перед друзями, показує їй свою недовіру.
На першому етапі консультативна допомога була направлена на зміну позиції матері, був переорієнтований локус скарги. Інтерпретація того, що причина проблеми не лише в доньці, а і в ній самій, спочатку викликала захисну реакцію, але потім мама дівчинки задумалась над даним питанням.
На другому етапі здійснювалось моделювання стилю взаємовідносин в сім’ї та корегування неконструктивних стилів взаємодії з донькою.
Паралельно проводилася індивідуальна робота з дівчинкою, на яку вона охоче погодилася.
Причинами конфліктів між підлітками і батьками часто буває не тільки психологічна криза підліткового віку, але й неконструктивна батьківська позиція: гіперопіка, неповага права дитини на самостійність, авторитаризм.
Упевненість у вашій любові та підтримці допоможе дитині сформувати і зберегти психічне здоров’я у складний пубертатний період. Підліток спокійно і радісно підкориться вашій волі, якщо ваш авторитет тримається не на силі, а на повазі.
Поради психолога батькам підлітків:
- Висувайте реальні вимоги до дитини.
- Висловлюйте свої побажання позитивно.
- Допомагайте підліткам поводитися краще, давайте їм вибір.
- Проявляйте свою любов.
- Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина.
- Намагайтеся побачити світ очима підлітка і зрозуміти його почуття.
- Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого.
- Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, переймайтеся їхніми проблемами, допомагайте розв’язувати їх.
- Займіть позицію «друга» для своїх синів та дочок.
- Підбадьорюйте їх, хваліть за те, що вони роблять добре.
“Щаслива мама”
Якщо не полишає тривога перед невідомістю
Як підтримати себе і дитину
Війна привносить у життя багато змін, невизначеності та непередбачуваних обставин. Типовою реакцію на це є тривога. Вона характерна і для батьків, і для дітей. Тривала ситуація невизначеності переростає у нав’язливий тривожний стан, що порушує функціонування, здатність до усвідомлення та оцінювання реальності, наслідком якої є зниження якості життя.
Турбота про себе і про дітей у такому стані вкрай важлива. Пояснимо, чому. Діти відчувають занепокоєння дорослих і починають сприймати ситуацію невизначеності як загрозу, з якою дорослі не можуть впоратися. А батьки намагаються приховати свій стан і заспокоїти таким чином дітей, які помічають невідповідність між тим, що дорослі говорять, і тим, як своїми почуттями та діями вони реагують на те, що відбувається.
Пам’ятаймо: стабільний стан батьків — основа стабільного стану дітей.
Пильнуйте свої стани і пам’ятайте:
- Зрозуміти, що спричиняє тривогу, — важливо.
- Усвідомити спогади чи думки, що надають захищеності та розслабляють, — потрібно.
- Сприймати тривогу як реакцію на невизначеність — природно.
- Не знати відповідей на всі питання — нормально.
Як допомогти дитині впоратися з тривогою:
- Обіймайте і приймайте обійми.
- Забезпечте щоденну стабільність дотриманням режиму дня, традицій, ритуалів. Усі зміни обговорюйте заздалегідь.
- Навчіть дитину за допомогою шумних видихів позбавлятися напруги. Допоможіть уявити, ніби так вона виштовхує її з тіла. Доберіть і виконуйте разом вправи на розслаблення.
- Зробіть дозвілля корисним: гуляйте на свіжому повітрі, майте регулярні фізичні навантаження, організуйте творчу діяльність.
- Довіряйте дитині. Зважайте на її думки. Приймайте поради. Пояснюйте, на що вона може впливати, а що вирішують лише дорослі.
- Про те, що ви поруч, можна говорити без обмежень.
- Спілкуйтеся постійно. Обговорюйте все, що робитимете разом і окремо. Оцінюйте день, що минув. Діліться почуттями. Плануйте наступний день і майбутнє. Завершуйте розмови оптимістично.
Коли звертатися до фахівця?
Якщо інтенсивність тривоги не спадає і вам не вдається впорядкувати ані свій емоційний стан, ані стан дитини, це означає, що є потреба в отриманні допомоги психолога.
Я зроблю це завтра або що таке «ПРОКРАСТИНАЦІЯ»?
Допомагаємо порадами своїм дітям
Сучасні вимоги суспільства ставлять перед людиною все більш високі вимоги щодо психологічних якостей: бути цілеспрямованим, наполегливим, впевненим, організованим, конкурентоспроможним тощо. Ці якості, на думку багатьох дослідників, є найважливішими у формуванні успішної особистості та тісно пов’язані з мотивацією людини. Одним із нових напрямків наукової психології є вивчення характеристики, що напряму відноситься до мотиваційної сфери і має назву “прокрастинація”.
Прокрастинація (від англ. «procrastination») – схильність особи відкладати на потім, на завтра, на майбутнє неприємні рішення та справи. Прокрастинатори – це особи, схильні до затягування виконання завдань, перекладання своєї відповідальності на інших.
У наш час тема прокрастинації дуже актуальна, особливо для старшокласників, у яких відбувається процес професійного та життєвого самовизначення. Нерідко можна зустріти такі ситуації, в яких юнаки та дівчата відкладають до останнього рішення щодо вибору професії, планів на майбутнє.
Нерідко і ми, дорослі, усвідомлюємо відсутність із якої-небудь причини інтересу до роботи, розуміємо, що все виконується марно і нікому не потрібно. Безсонні ночі і гарячкові спроби встигнути доробити всі завдання в останній момент – знайома кожному ситуація.
Прокрастинація не стає перешкодою, якщо має тимчасовий характер і, навпаки, переростає в проблему, якщо стає хронічною. Хронічна прокрастинація заважає праці, успіху, планам на майбутнє.
Щоб позбутися звички все відкладати, потрібно поставити перед собою бажану і мотивуючу мету. Якщо вона є, позбутися прокрастинації буде легко!
ПРИЙОМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ПЛАНУВАННЯ ЧАСУ:
1. Створення списку справ, які потрібно виконати. Зробіть список справ, поставивши на перше місце улюблені, а на останнє ті, які постійно відкладаєте.Пересуньте справи, які вас лякають, на початок вашого списку. Таким чином ми будемо виконувати завдання, які постійно відкладали раніше. Це називається «структурна прокрастинація».
2. «Прийом 30-10». Встановіть таймер на 30 хвилин, і працюйте рівно 30 хвилин. Не зупиняйтеся до тих пір, поки час не закінчиться. Коли ви закінчите, то ви зможете зробити що-небудь улюблене з ваших звичних справ – перевірка електронної пошти, читання ваших улюблених книжок, відвідування Facebook або Вконтакте. Це ваша винагорода. Робіть це протягом 10 хвилин і повертайтеся до таймеру. Ось ключова думка: чиніть опір всім поривам перевірити пошту або вийти у всесвітню мережу доти, поки 30 хвилин не закінчаться. Ви будете дуже сильно спокушатися, але не здавайтеся.
3. Насолоджуйтеся процесом. Коли ми уникаємо робити щось, то відкладаємо це на невизначений термін, але якщо ми навчимося насолоджуватися виконанням, то це вже не буде такою важкою роботою. Користуйтеся моментом і насолоджуйтеся кожною дією. Цей процес може бути застосований до чого завгодно, від миття посуду до написання роману або читання. Насолоджуйтеся моментом без зайвих роздумів про майбутні справи, яких ви боїтеся, і ця дія може стати приємною або навіть веселою. І якщо це так, то ви не будете більше її відкладати.
4. Встановіть відповідальність. Якщо ніхто не дивиться за нами, то ми схильні дозволяти собі відкладати справи на потім. Так що окресліть для себе територію, захищену від прокрастинації – знайдіть людей, які будуть стежити за вашою відповідальністю.
5. Використовуйте календар. Якщо у вас є завдання, яке “скаче” у вашому списку справ вже довгий час, заплануйте для нього дату і час в календарі. Пообіцяйте собі працювати в цей день тільки над цією справою.
