
Чи замислювалися ви, як виглядає світ очима людини, яка пересувається на візку? Або для якої голос гучномовця — єдина підказка на вокзалі?
Щороку 5 травня світ згадує важливу подію — Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю. Саме цього дня в 1992 році люди з 17 країн одночасно вийшли з вимогою рівних прав — щоб їх не ігнорували, не відштовхували, не «закривали очі» на їхні потреби. І ця боротьба триває досі.
Але сьогодні ця боротьба — не лише про права. Вона — про рівність і повагу.
Про те, щоб кожна людина могла жити повноцінно, незалежно від того, чи бачить, чує, ходить чи ні.
В Україні живе понад 2,7 мільйона людей з інвалідністю. І серед них – діти, підлітки, молодь, люди старшого покоління. Хтось народився з порушенням слуху, хтось отримав травму під час війни. Але інвалідність сьогодні- це не кінець мрій. Це початок нових шляхів.
А що можемо зробити ми з тобою?
- Помічати. Не відвертатися. Людина з інвалідністю — така ж, як ти. Іноді їй просто потрібно трохи більше зручності або підтримки.
- Говорити. Якщо у приміщенні немає пандуса — спитай, чому. Якщо хтось насміхається з однокласника — зупини. Це вже твоя позиція.
- Діяти. Організуй акцію, напиши пост у соцмережах, приєднайся до волонтерського проєкту. Навіть один добрий вчинок — вже крок до безбар’єрного світу.
🌍 Безбар’єрність починається не з великих законів, а з маленьких рішень кожного з нас.
Уяви собі школу, місто, країну, де немає “ти не зможеш”, а є “давай зробимо разом”. Це можливо. І саме ти можеш наблизити цей день.
🔹 5 травня — це не просто дата. Це нагадування, що бути людиною — означає бачити інших.